Хай! Наконец то выбрался в инет кафе, дома у меня какието проблемсы с нетом, нак что на Хб теперь буду заходить реже...Сегодня мне сказали что инет жизнь и все эти блоги это все херня и мне надо жить реальной жизнью, чтож попробую - может получится, а пока вобщем то учеба и все такое..ps: кто сильно соскучится пишите звоните..))
Встретился в журнале "Афиша" очень полезный список. Перечень стран, въезд в которые для украинцев безвизовый, либо же визу можно получить за символическую плату прямо в аэропорту по прибытии. Список небольшой, что неудивительно, но и то хорошо. Итак, свободно посетить можно такие страны, как:
Азербайджан
Армения
Беларусь
Грузия
Казахстан
Киргизия
Малайзия
Молдова
Монголия
Россия
Таджикистан
Узбекистан
Эквадор
Барбадос
Боливия
Доминикана
Египет
Иордания
Иран
Маврикий
Мадагаскар
Намибия
Сейшельские острова
Сингапур
Таиланд
Тунис
Турция
Фиджи
Ямайка
Мадагаскар и Ямайка выглядят весьма привлекательно;) Подумаю об этом завтра в следующем году.
Мангуп - это самый большой по площади из пещерных городов и один из наиболее привлекательных экскурсионных объектов Крыма. Его руины расположены на плоской вершине высокой горы…
В середине ХІХ века на Мангупе начались археологические исследования, которые продолжаются и сегодня. Из построек Мангупа хорошо сохранились цитадель на мысу Тешкли-Бурун, подземная тюрьмасвырубленными в скале одиночными камерами, башня и оборонительная стена у вершины оврага Гамам-Дере, тарапаны – виноградодавильни.
Я слышу сомнение
В голосе совести –
Мне с такой не прожить!
Мой первый Бог
Умер незрячим:
Когда я умирала,
Он закрыл глаза...
...
Я вижу ошибки
В ломаной памяти –
Мне с такой не прожить!
Последний Бог мой
Умер безмолвным:
Когда я умирала,
Он зашил себе рот.
Время немого прощания
Пустит свинцовые стрелы,
Племя колючего страха
Сгинет пыльной весной.
Inferno
Один на один із серцем...
Спочатку довго думаєш, крутиш його в руках, дивуєшся його досконалості, а потім наважуєшся відкусити від нього шматок... Солодка кислинка його крові наповнює рот. Важко знищувати таку досконалість, але у нього лише три шляхи - бути з’їденим, відправитися в соковижималку, або згнити від передозування повітрям.
Злизуючи останні краплі вологого серця з губ, чогось згадуєш ту літню душну дорогу, затори по дорозі на Одесу і свій мобільний.
"Разве ты не слышишь
Это сердце, что бьется все тише…
Разве ты не слышишь
Это сердце, оно бьется тише
Я жду, я не смею
Все забыть… подскажи, как теперь мне…
Дышать…"
Симпатичный город Симферополь. Расположен в долине реки Салгир. Протекающая через весь город река делит Симферополь на две части – западную и восточную.
Благоустроенная набережная с оборудованными пешеходными дорожками и мостиками является излюбленным местом прогулок горожан. Самой живописной частью города является его центральная часть – район улиц Пушкина, Карла Маркса и Горького и проспекта Кирова. Мы какраз в этом районе гуляли с Женечкой – действительно красивые улочки.
Вчора чи то вже позавчора нарешті побувала на її концерті. Хай то був не сольник, а тікі кілька пісень на закритій вечірці... АЛЕ... Ця людина - справжня інопланетянка. Чимось Жанну Агузарову мені нагадала. В кращому смислі. Не знаю, чи завше вона така, або далося взнаки те, що це був її перший виступ після народження синочка, якому нещодавно виповнилося 3 місяці... І вона скучила за публікою. Але те, скікі душа та любові та себе вона вкладає в кожну пісню . я не зустрічала у жодного виконавця. А коли вона присвятила мою улюблену пісню Once on the street
Грузії... Вона плакала, я плакала, ми всі плакали... Здоров"я таким людям, як вона... та миру у всьому світі....
П.С. В жовтні її концерт в Києві. сходіть обов"язково.
Для тех кто не видел Сайлент Хилл(2006г) :) Можно сказать,рекомендую фильм к просмотру.Сама его, в качестве ,увидела только сегодня. Одна из моих многочисленных любимых музыкальных вещей + нарезка (хиленькая,надо добавить,медсестеры вооруженные скальпелями и обломками труб,почему-то в нее не попали(( )из фильма по любимой игрушке
Все говорят, что я оч изменилась... Мне тоже так кажется... Многое в моей голове поменялось и я рада)
Немного изменились и музыкальные вкусы) Много слушаю Нирвану и Димну Суміш) Не понимаю почему я раньше их не слушала...)))
Теперь я в одиннадцатом классе и это приводит меня в ужас))) А еще меня выбрали старостой, я в шоке))) В классе 16 обычых, умных, в форме учеников, а старостой выбрали панка-хиппи какого-то)))
Сегодня в автобусе встретилась с Максом...) Пряитно было его увидеть) Очень изменился, и в лучшую сторону) Рада за него) мы с ним практически не общаемся, а жаль, простояли молча всю дорогу...
Розумний в гори не піде - розумний гори обійде - це не про нас.))Гори притягують, побувавши раз ти вже не зможеш їх забути. Хто-зна вони можливо найсправжніші в цьому незбагненному світі, всьо пора - гори чекають, і наша любов взаємна)
От вже не перший місяць намагаюсь зрозуміти нашо деякі люди ставлять на юзерпіки або в якості головної на різних там вконтакті-однокласниках себе у весільній сукні (навіть, якщо це весілля було років 5 тому) або фото себе з дитиною чи просто дитинки...
Сьогодні святкує свій (не скажу, який) день народження надзвичайно талановита, привітна, чудова людина. Хлопець, з яким завжди цікаво, і який здатен своєю посмішкою робити дива. Сергій Даниленко, я бажаю тобі сонячного настрою, світлих відчуттів та яскравих успіхів. З днем народження!
Проходять дні і стають місяцями, а вони стають роками, всі думають, що все змінюється, але все залишається непорушним.
Рік тому мені в руки потрапив диск, який я заслухала майже не до дірок. Тепер я слухаю його знову. І знову находжу в тих піснях щось нове…
Я знову не знаю що робити зі своєю головою, я хочу її відірвати і більше ніколи ні про що (КОГО) не думати…
«Якби тобі мої думки», в тебе б розірвався мозок. В тебе б тріснули очі, а залишки сірої речовини повитікали б через вуха…
А я витримую… Витримую приміряння майже кожної книги на себе і будування проекції її сюжету на своє життя. Витримую своїх рабовласників, що сидять на моїй голові і марять залізти всередину. Витримую хтиві погляди, що блукаю моєю шкірою. Витримую своє дике почуття і не менш дике БАЖАННЯ. Витримую своє божевілля і нікому нічого про нього не кажу.
Я сильна, але на скільки мене вистачить?
«Я слышу ненависть под знаком зодиака, и боль, которая грядет.
Хоть и советовали мне добрые люди "забить" на стандартную туристическую программу и просто погулять по городу, впитывая атмосферу старинных улочек и безумно красивых зданий, но эти два дня я провела в музеях. Вчера изучала знаменитую Кунсткамеру, а сегодня больше пяти часов блуждала по Эрмитажу.
Кунсткамеру я себе представляла не такой, только коллекция анатомических препаратов была мне более или менее знакома по различным публикациям, поэтому уродцы в колбах меня не удивили и не испугали. Зато поразили огромные этнографические экспозиции. Я о таких народностях и не слышала ранее, а тут их быт, культура, традиции... А еще приятно порадовал "рог единорога", ведь всегда радостно, когда сказки кажутся былью. И уже не имеет значения, что рог ненастоящий ))
По Эрмитажу можно бродить неделями, да наверное и годами тоже можно! Только у меня столько времени нет. Поэтому некоторые залы я пробегала, едва замечая, что находится вокруг, зато над иными произведениями искусства зависала довольно долго, наслаждаясь совершенной красотой. Особенно почему-то привлекли скульптурные работы. Боги, знакомые с детства, обступили меня плотным кольцом, из которого и вырываться не хотелось. Словно живые, глядели они на меня каменными очами, а в памяти воскресали романтичные истории из греческой и римской мифологий о любви, мужестве и коварных интригах на божественном Олимпе.
Отдельных слов заслуживает в Зимнем дворце Малахитовый зал. Я просто влюбилась в этот камень. Вчера ещё в Исаакиевском соборе я любовалась великолепными малахитовыми колоннами, а сегодня была поражена, увидев самые разные предметы интерьера из малахита. Сразу вспомнилась сказка Бажова "Малахитовая шкатулка". Значит и это оказалось правдой! Не только пронзительная зелень радовала глаз. При моей любви к серебру, я не могла не замереть от восторга при виде гробницы Александра Невского, которая выполнена из этого металла!
Спалю літо - мені бракує її, як осені. Коли палять літо, є осінь. Буде осінь - буде вона. Вона казала, що буде восени. А це - хіба не осінь.
Нема лиш диму і попелу. Як палення листя на вулицях пізніми осінніми вечорами, коли не видно ні диму, ні попелу, але яскраво уявляєш собі хмари диму, що шарпають темряву розвіяними іскрами, і попіл, цілі гірки попелу, який ще довго зберігає форму листя.
Т.Прохасько"Спалене літо"
ПС. Нарешті восени я прочитаю цю книгу. Буду пити каву з корицею затишним вечором і неквапом читати. Буду гуляти вкритими листям вулицями і сидіти на лавках в парках, дивлячись як двірник згрібатиме листя на купи. Буду вдягати теплий шерстяний кардиган і ховати завжди змерзлі руки в кишені чийогось пальта. Буду щиро і ледь чутно сміятись, щасливо посміхатись - так, як це буває лише восени...Нарешті осінь...
Ненавиджу всю ту паперову бюрократію, яка нафіг нікому не треба!!!
Ненавиджу безголових людей, що ще вірять у чесність і порядність нашої влади!
Ненавиджу Міністерство освіти і науки України, за те що воно має своїх освітян і науковців як хоче і скільки хоче!
Ненавиджу міліцію і суд, що саджає за грати невинних людей, поки всі злочинці з екрану телевізора твердять, які вони хороші!
Ненавиджу Мінздрав України за те що воно аж ніяк не думає про здоров’я своїх громадян, а скоріше за повноту кишень своїх міністрів!
Ненавиджу тупих лікарів, які ставлять неправильні діагнози, та ще й корчать з себе невинних ягнят!
Ненавиджу того, бля, медика який погрожує мені виключенням з університету, через те що в мене нема щеплення проти краснухи, від якого я в 14 чи 15 років сама свідомо відмовилася ще у школі!
Ненавиджу це суспільство під яке я, з якогось дива, повинна підлаштовуватися!
Ненавиджу нашу цивілізацію, яка знищує МОЮ землю і мене разом з нею!
Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь.
Комментариев 16
Мангуп
Лента друзей RSS